ЗАЛЕЖНІСТЬ ВРОЖАЮ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ВІД ПОЛЬОВОЇ СХОЖОСТІ ТА ПОГОДНИХ УМОВ

Структуру агрофітоценозу пшеничного поля утворюють рослини озимої пшениці, інших культурних видів, бур’яни, мікроорганізм тощо. Тип агрофітоценозу, що визначає як відносини між окремими рослинами озимої пшениці, так і їх залежність від інших представників флори та фауни, з самого початку зумовлюється польовою схожістю. Від останньої залежить вибір тих чи інших агрозаходів для формування необхідної густоти продуктивного стеблостою перед збиранням. По суті, польова схожість зумовлює особливості майбутньої технології на полі – звідси й величезне значення цього показника.

Для формування високих урожаїв важливе значення має отримання дружних і своєчасних сходів. У більшості випадків існує пряма залежність між польовою схожістю насіння та урожайністю посівів.

Всебічне вивчення цього питання М. М. Кулешовим дало йому змогу зробити висновок, що «боротьба за 100% схожість – це не тільки боротьба за нормальну витрату насіннєвого матеріалу, а водночас і боротьба за здорові, вирівняні за розвитком і сильні рослини, що виростають з даних насінин».

В Україні щороку озимі висівають на площі 5–7 млн га, для чого необхідно 1,0–1,5 млн тонн зерна. Зниження польової схожості навіть на 1% призводить до перевитрати 10–15 тис. тонн високоякісного насіння. Крім цього, зниження польової схожості на 1% зумовлює зменшення урожайності озимих зернових на 1,0–1,5%. Підрахувавши втрати насіння і зменшення врожайності від зниження польової схожості, отримаємо значний недобір зерна.

Проблема перезимівлі рослин озимої пшениці займає особливе місце у технологічних розробках. Несприятливі умови перезимівлі викликають часткове пошкодження або повну загибель рослин. Найбільше на перезимівлю впливають три типи чинників: метеорологічні умови року, морозостійкість сорту й особливості технології.

Дія низьких температур у зимовий період проявляється не тільки у загибелі частини рослини чи пагонів, а й у зниженні продуктивності рослин, що перезимували. Причому вона більша у сортів із меншою морозостійкістю.

Iз підвищенням потенціальної врожайності сортів їх зимостійкість зменшується. Спостерігається стійка негативна кореляція між зимостійкістю та урожайністю. Фізіолого­біохімічні проце­си та анатомо­морфологічні ознаки, що обумовлюють високу зимостійкість (помірнорослість, ксероморфна структура рослин, знижена активність ферментних систем) йдуть врозріз із ознаками, характерними для рослин високої продуктивності (висока інтенсивність процесів росту та розвитку, активне використання енергетичних речовин, широкі листки, товсте стебло, крупний колос і зерно).

Значна частина рослин може загинути під час весняно-­літньої вегетації. За даними Я. В. Губанова, у Лісостепу України за цей період можна втратити 19–25% рослин. В окремі роки, у зв’язку з екстремальними умовами, тільки від шкідників і хвороб може загинути до 60% рослин. Внаслідок дії несприятливих погодних умов можна втратити 20–50% і більше рослин. Конкурентна боротьба з бур’янами також зменшує кількість рослин озимої пшениці.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016.