Загальна наукова школа професора С.С. Рубіна
Доктор сільськогосподарських наук, професор, лауреат Державної премії СРСР і УРСР Симон Самійлович Рубін
Працюючи в Уманському СГІ на кафедрі агрохімії, ґрунтознавства і землеробства, він заклав стаціонарні досліди з системами удобрення яблуневого саду: в насадженнях сортів Пепін литовський 1927 р. садіння у 1930 році на чорноземі опідзоленому і Кальвіль сніговий 1931 р. садіння у тому ж році на темно-сірому опідзоленому ґрунті за однаковою схемою, яка включала варіанти з внесенням через рік восени 40 т/га гною (органічна система удобрення), 20 т/га гною + N60P60K60 (органо-мінеральна система), N120P120K120 (мінеральна система), а також P120K120, N120P120, і N120K120 для уточнення ролі окремих елементів живлення в складі NPK. Крім того ним у 1931 році був закладений дослід з системами утримання сірого опідзоленого ґрунту в міжряддях яблуневого саду з сортом Пепін литовський, де вивчались парова, паро-сидеральна і періодична дернова системи, а також вирощування овочевих і польових культур. В усіх цих дослідах були проведені багаторічні різнопланові системні дослідження змін властивостей ґрунтів, які зумовлюють рівень їх родючості, і продуктивності яблуні під впливом різних систем удобрення та утримання ґрунту в міжряддях. В результаті встановлено вищу ефективність застосування в садах органічної та органо-мінеральної систем удобрення порівняно з мінеральною, а також обґрунтовано провідну роль парової системи утримання ґрунту в міжряддях щодо вологозабезпечення плодових рослин у незрошуваних насадженнях за кліматичних умов нестійкого і недостатнього зволоження. Поряд з цими дослідженнями, в наступні роки під керівництвом професора Рубіна С.С. також закладались досліди і вивчались питання передсадивного окультурення ґрунту шляхом застосування різних обробітків та удобрення, а також досліджувались способи обробітку ґрунту та застосування добрив у молодих і плодоносних насадженнях. Результатами цих досліджень обґрунтовано важливу позитивну роль передсадивного глибокого плантажного обробітку ґрунту для забезпечення інтенсивного росту молодих плодових насаджень, вступу їх в плодоношення і подальшої високої врожайності, показано можливості застосування такого обробітку смугами на місцях майбутніх рядів плодових дерев з подальшим окультуренням ґрунту в міжряддях після садіння саду. Були досліджені способи місцевого окультурення ґрунту в садивних ямах внесенням у них добрив при закладанні саду.
Починаючи з 1962 року тривалі дослідження на кафедрі проводилися з метою вивчення ефективності заміни оранки поверхневим обробітком за підготовки ґрунту під пшеницю озиму після гороху. Про перевагу поверхневого обробітку свідчать численні наукові публікації професора Рубіна С.С. та його учнів, а наукове обґрунтування такого обробітку стало основою рекомендацій виробництву з питання підготовки ґрунту під озимі культури після гороху. Дещо пізніше вже вихованці школи професора С.С. Рубіна вивчали заходи мінімалізації основного обробітку під пшеницю озиму після однорічних трав (1988-1991 рр.), під буряк цукровий і кукурудзу (1997-2003 рр). За результатами досліджень з буряком цукровим сумісно з Департаментом ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва Міністерства аграрної політики України видані рекомендації, в яких обґрунтовується зменшення глибини полицевої оранки з 30-32 до 20-22 см або ж заміна останньої плоскорізним розпушуванням на таку ж глибину. В останній час наукова школа професора Рубіна С.С. плідно працює в напрямі мінімалізації механічного обробітку ґрунту, вивчаючи глибини і способи основного обробітку після пшениці озимої під ярі культури. У 2008 році закладено стаціонарний дослід з п'ятипільною сівозміною в якому вивчаються можливості мінімалізації основного обробітку ґрунту під такі ярі культури, як пшениця, ячмінь, соя, ріпак і льон олійний.
Довготривалий дослід із системами удобрення яблуневого саду (з 1931 року по цей час) за Постановою (розпорядженням) Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року № 1103-р занесено до Реєстру національних надбань як унікальний науковий об'єкт "Унікальна дослідницька агроекосистема яблуневого саду Уманського національного університету". Зараз в цьому досліді вирощується третє покоління яблуневого саду на збережених ділянках досліджуваних систем удобрення.
