Сучасні зміни в технології вирощування сої

В Україні, як і у всьому світі, спостерігається відчутна зміна клімату, що має циклічний характер: 2–3 роки посушливі, наступний рік чи два з опадами. Так, 2019, 2020 роки були засушливими, а 2021, 2022 роки – з опадами.

Екстремальні кліматичні умови можуть призвести не тільки до зменшення випадання опадів, спеки та посухи, а й до поступових змін складу і типу ґрунтів. Ґрунт є продуктом кількох чинників: впливу клімату, рельєфу, організмів і материнської породи, які взаємодіють із плином часу.Кліматичні зміни, розвиток хвороб і шкідників можна пов’язати з сонячною циклічністю.

Найбільш відомі періодичні зміни в сонячній активності з тривалістю близько 11 років (цикл Швабе), на які накладаються сонячні цикли з 22-річною тривалістю (цикл Хейла), 70-100 річною (цикл Гляйсберга), двовіковою (цикл Зюсса) і 2300-річною циклічністю (циклу Холлстатта). 11-річні цикли умовно нумеруються, починаючи з 1755 року. 24-й цикл 11-річної тривалості розпочався у січні 2008 року, а 25-й цикл сонячної активності – у 2020 році.

Багато компаній в Україні переглядають технології вирощування основних культур, у тому числі й сої, з огляду на зміни клімату та адаптують їх до нових умов за такими елементами технології: 1) обробіток ґрунту; 2) система добрив; 3) підбір сортів за групою стиглості та нормою висіву; 4) система захисту від бур’янів, шкідників і хвороб.

Одна із прийнятих в Україні сівозмін при вирощуванні сої така: кукурудза – кукурудза – соя – соя. При цьому використовується концепція продовженої (дворічної) сівозміни, де однорічні культури ростуть у послідовності (зазвичай дві), за якими настає тривала перерва. За схожим принципом рослини чергуються у природі.

В останні роки чимало фермерів повністю відмовилися від оранки і перейшли на комбінований безвідвально-мінімальний обробіток ґрунту, що передбачає зменшення глибини, кількості видів обробітку за рахунок суміщення операцій, що здійснюються в одному робочому процесі. При цьому глибина обробітку ґрунту часто визначається за вимірюванням цифрового пенетрометра і здійснюється без обороту пласта за допомогою глибокорозпушувача. 

Для зняття плужної підошви зазвичай проводиться глибоке розпушення до 40 см 1 раз на 4–5 років, а між цими роками розпушування на сої здійснюється на 25 см, на кукурудзі – 30 см. На землях, де переважає легкий за складом ґрунт, розпушення проводять на глибину до 30 см щороку через їх ущільнення. Комбінований обробіток ґрунту дає змогу економити витрати палива і часу завдяки суміщенню операцій і не обов’язковому щорічному глибокому обробітку.

В технологіях вирощування сої аграрії часто використовують кілька основних систем удобрення залежно від типу ґрунту та забезпеченості його елементами живлення Азотні добрива на сої можуть застосовуватись в невеликій дозі – до 30–50 кг/га, оскільки вони пригнічують фіксацію азоту. Соя задовольняє 65–85% своїх потреб у азоті через симбіотичний процес фіксації азоту. Близько 70–80 кг/га N асимілюються бульбочковими бактеріями. Приблизно 1/3 зв’язаного бобовими азоту залишається в пожнивних залишках і після мінералізації використовується наступними культурами. Для провокування на коренях сої 1 року вирощування утворення бульбочкових бактерій використовується обробка насіння рідким інокулянтом Оптімайз 400 у дозі 1,8 л/1 т насіння та додавання торф’яного інокулянта Хістік у нормі 4 кг/1 т.

На сої 2 року вирощування можна обмежитись лише інокуляцією насіння торф’яним інокулянтом Хістік у нормі 4 кг/1 т без рідкого інокулянту Оптімайз 400. У разі вирощування сої на 3 та 4 рік поспіль здійснюється лише обробка торф’яним інокуляном Хістік у дозі 2 кг/1 т.

На легких ґрунтах через високий вміст у ґрунті рухомого фосфору вноситься тільки калій хлористий у дозі 120 кг/га і сульфат магнію гранульований у нормі 80 кг/га. На чорноземах типових фосфорно-калійні добрива часто застосовують під депозит на кілька років.

По сої першого року навесні вносять 80 кг/га сульфату амонію. Найбільше споживання елементів живлення відбувається під час цвітіння сої, формування бобів, початку наливу насіння.

Для досягнення конвеєрного дозрівання важливо висівати сорти сої різних груп стиглості. В умовах Полісся і Західного регіону перевагу слід надавали ультраранньостиглим  і ранньостиглим сортам сої, у Лісостепу – середньоранньостиглим і середньостиглим. Проте існують відмінності в інтерпретації за різними групами стиглості.

Внесення ґрунтових гербіцидів потрібно припиняти, коли температура повітря знижується нижче 8°С, а обприскування страховими – при зниженні температури нижче 10°С. Агротехнічні строки посіву визначаються при прогріванні ґрунту до 12–14°С на глибині 5–10 см. У період посіву можу спостерігатися негативні явища, такі як велика різниця між денними і нічними температурами (від 18°С до мінус 2–3°С), інтенсивні вітри.  В період внесення ґрунтових, а потім і страхових гербіцидів на посівах сої у травні можуть спостерігатися заморозки до 0–1°С, повернення холодів після теплого періоду і різкі перепади.

Перші тижні своєї вегетації соя росте відносно повільно і особливо вразлива з боку бур’янів. Проти дводольних бур’янів посіви обробляють, коли соя має 1–3 трійчастих листки, а проти злакових – незалежно від фази розвитку культури, але зазвичай до фази 5–7 листків до початку цвітіння. При використанні засобів захисту рослин важливо суворо дотримуватися регламенту їх застосування. При цьому контролювати необхідно вологість повітря (85–90%), швидкість вітру (до 5 м/с), температурні режими, фазу бур’янів, культури, їх стресовий стан та інші параметри.

Потрібно дотримуватися оптимальної температури повітря: для гербіцидів 17–18°С (у крайньому разі 8–10…25°С), фунгіцидів – від 12 до 20°С,  інсектицидів – від 15 до 25°С.

Страхові гербіциди вносять на більш ранніх фазах розвитку бур’янів (сходи, 2–4 справжніх листків для однорічних, фаза розетки для багаторічних бур’янів). Не проводиться обприскування сої, що відчуває пригнічення внаслідок несприятливих умов (посуха,  заморозки, пошкодження шкідниками, некрози тощо). Підбираються форсунки спеціально для обраного діапазону витрати робочого розчину і для оптимального покриття з потрібною робочою швидкістю. 

Погода є чинником, який суттєво впливає на урожайність. Соя відноситься до пізніх культур, у якої критичний період щодо вологозабезпеченості припадає на цвітіння, утворення і налив бобів. Соя потребує 300–550 мм опадів за вегетаційний період, причому найбільша кількість опадів їй потрібна в червні – серпні.

В період утворення бобів для захисту сої від павутинного кліща при середній чисельності 2–3 екз. на листок або появи його колоній на рослинах посіви потрібно обробляти препаратами, наприклад, з д.р. гексітіазокс і біфентрин. Проти кліща, розмноження якого починалося на бур’янах, що ростуть у лісосмугах і на узбіччях доріг, важливо застосовувати також крайові обробки акарицидами.

Наприкінці серпня та на початку вересня на полях сої зазвичай проводять десикацію препаратами з діючою речовиною дикват, яка є контактною за способом дії. На посівах сої десикація проводиться при побурінні не менше ніж 70% бобів (рис. 2, 3). Потрібно дотримуватися вологості насіння не більше ніж 45%. Урожайність і маса 1000 насінин за таких умов не зменшується, тому негативний вплив на вміст білка відсутній. Через 6–8 днів важливо почати збирання сої при вологості 14–16% і нижче.

При збиранні сої потрібно дотримуватися робочої швидкості комбайна 5–8 км/год. Рослини необхідно зрізати на висоті 4–6 см. Якість роботи комбайна важливо оцінювати за 4 основними показниками: втрата зерна, пошкодження зерна, ступінь очищення і висота зрізу.

 Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023