Простий варіант переходу на технологію No-till

Переходити на No-till можна в будь-який період, але простіше починати з посіву вузькорядних культур, коли на гектар висівається велика кількість насіння. В цьому випадку можливі помилки при посіві, якщо вони трапляться, будуть менш відчутними. Так, при середній нормі висіву пшениці озимої 5 млн шт/га втрата 200–500 тисяч не буде критичною. Крім того, вузькорядна сівалка здатна певною мірою підрівняти поля, наприклад, після підгорнутого соняшника. Осінь надає широкий вибір попередників для озимих культур. Безумовно, найкращими з них для посіву озимих є ті культури, які рано звільняють поле: горох, гірчиця, ріпак, льон. Посів після пізніх попередників – соняшник, соя або кукурудза – можна виконувати одразу після збирання, не втрачаючи вологи при очікуванні оптимальних строків.

В Україні більшість полів не потребують додаткових операцій з вирівнювання. Але трапляються й такі поля, де нерівності заважатимуть якісному посіву чи збиранню. Такі ділянки треба попередньо вирівняти. Наприклад, в одному з господарств, де в полях залишилися величезні борозни та нерівності від неякісної оранки, довелося для вирівнювання використовувати важкі дискові борони та навіть труби й залізничні рейки. Завершувалась процедура вирівнювання ділянки обробітком, звичайним культиватором КПС.  Головним критерієм при визначенні необхідності вирівнювання поля є можливість якісного виконання операцій.

Часто аграрії цікавляться, як бути із так званою плужною підошвою і чи необхідно її руйнувати перед переходом на No-till. В такому разі хочеться запитати: а як ви жили з нею попередні років 20 чи 30, коли її постійно створювали? Вона вам не заважала?. При No-till за 1–2 роки ущільнення, створене механічними знаряддями, зникне само собою під впливом морозів, біоти та кореневої системи рослин. Крім того, порахуйте витрати на чизелювання: ДП, заробітна платня, амортизація трактора, придбання глибокорозпушувача, тощо. Умовний перехідний період потрібен тільки для того, щоб подолати страх і відкинути сумніви щодо технології. Адже на сьогодні є багато прикладів успішного застосування No-till в усіх регіонах України, накопичено достатньо знань і досвіду. 

Рівномірний розподіл решток по поверхні поля – один із найважливіших елементів «нульової» технології, адже він впливає на якість посіву, мінеральне живлення рослин, збереження вологи та біологічну активність. Найкращий результат забезпечить рівномірне розкидання решток комбайном на ширину жниварки. На полі не повинно бути валків, куп та інших скупчень рослинних решток. Наприклад, перед зупинкою для вивантаження бункера комбайн має продовжувати рух, поки всі рештки не залишать систему обмолоту.

Не варто занадто подрібнювати рослинні рештки. В такому випадку можливі проблеми з їх  потраплянням в насіннєве ложе. Надто дрібні рештки мають малу площу опори. Сівалка не зможе їх розрізати і просто вдавлюватиме у ґрунт. Це неминуче призведе до пригнічення сходів або навіть їх загибелі.

Зріз бажано робити якомога вищий – це зменшить рух повітряних мас над поверхнею поля, а відповідно, й вивітрювання вологи, покращить розподіл решток, полегшить роботу та збільшить продуктивність комбайна. Чим менше решток має пропустити через себе система обмолоту, тим менше навантаження на комбайн, менше витрат ДП, швидше відбувається збирання. Під час збирання та проведення інших польових робіт уникайте виїзду вантажівок на поле. Це необхідно, щоб зайвий раз не ущільнювати ґрунт. Розвантажуйте комбайни на краю поля. Ущільнення ґрунту, яке створює «Камаз», завантажений зерном, зберігається мінімум 2–3 роки. Взагалі радимо оптимізувати рух техніки по полю до необхідного мінімуму. В ідеалі на поле мають виїжджати трактор із сівалкою, комбайн, обприскувач і розкидач мінеральних добрив.

Наступною помилкою є посів у мокрий ґрунт. Не поспішайте, навіть коли всі сусіди вже сіють. Нетерплячість призведе до вивертання робочими органами сівалки великих грудок та, як наслідок, низької якості посіву. Вологий ґрунт налипатиме на робочі органи: диски сошника, опорні та прикочувальні колеса. Результатом посіву в незрілий ґрунт стане нерівномірна глибина заробки насіння, підвисання, прямий доступ тепла і вітру в борозну та неякісне закриття рядка ґрунтом. Нерівномірна глибина посіву обов’язково позначиться на одночасності сходів. Відповідно, якщо сходи з’являться в різний час, це ускладнить подальший догляд за рослинами. Зерно, що опиниться близько до поверхні, в разі відсутності опадів після посіву не проросте, а навіть якщо сходи і з’являться, то будуть слабкими й відставатимуть у рості та розвитку.

В класичній технології перед посівом необхідно проводити культивацію на глибину посіву, щоб утворити насіннєве ложе, своєрідну «підошву». Насіння має лягти саме на це місце, де є волога. В технології No-till такою «підошвою» служить зрілий структурний ґрунт. Завдання сівалки – покласти насіння саме сюди. При посіві у надмірно вологий ґрунт порушується структура ґрунту, утворюється «грудка» або «скиба». Зерно, яке попадає між такими грудками в борозні, не набере необхідної кількості вологи і не дасть сходів. Прикочуючі колеса тільки частково вирішують проблему грудок. Прикочування вологого ґрунту в рядку може призвести до утворення кірки. Зерно, яке потрапило у борозну, але не було якісно закрите зверху розсипчастим структурним ґрунтом, майже не має шансів прорости. Незакрита борозна швидко висохне, що неодмінно позначиться на сходах рослин – замість очікуваних 90% від норми висіву отримаєте значно менше. Щоб уникнути всіх цих проблем, сійте у стиглий ґрунт. Перед посівом, як і при традиційній технології, поле має бути вільним від бур’янів і падалиці, що вегетують. Для їх знищення після збору попередника необхідно провести обприскування гербіцидом суцільної дії (гліфосатом), як тільки висота падалиці та бур’янів досягне 10–15 см. За необхідності операцію можна повторити. Особливо це стосується південних, центральних і східних областей України, де випадає мало опадів. Такий підхід дає змогу зберегти більше вологи та поживних речовин для наступної культури.

Продовжуючи тему гербіцидів, зазначимо, що ґрунтові гербіциди в технології No-till зазвичай не використовуються. Замість них застосовуються селективні (страхові) гербіциди та гліфосат. Подальший захист і догляд за рослинами майже не відрізняється від традиційної технології або мінімального обробітку. Виняток становить соняшник. No-till передбачає висів гербіцидостійких гібридів. Яку технологію ви оберете, ClearField чи ExpressSun, – вирішувати вам. Зазначимо, що в південних і східних регіонах більше популярна ExpressSun завдяки відсутності обмежень в сівозміні, які є в ClearField. В інших місцевостях успішно висівають гібриди як «під Євролайтнінг», так і «під Гранстар». Складні мінеральні добрива за «нульової» технології вносяться при посіві. Можна також вносити їх восени сівалками. Азотні добрива (аміачну селітру) вносимо розкидачами в разі відсутності снігу та при температурі не вище ніж +10°С по мерзло-талому ґрунту. Є досвід використання КАСу. По вегетації застосовуємо карбамід і мікродобрива.

Часто під час зустрічей із аграріями можна почути запитання про норми висіву та гібриди. Норми зберігаються ті самі, що й при традиційній технології, тобто рекомендовані для кожної конкретної зони. Те саме стосується і гібридів. Сійте ті гібриди, які ви знаєте, з якими працювали і отримали результат, що вас задовольнив. Не існує якихось спеціальних гібридів для No-till. Дещо інша ситуація з термінами сівби. Оскільки під рослинними рештками ґрунт прогрівається повільніше, озимина сіється на 3–5 днів раніше від рекомендованих строків. Кукурудзу і соняшник сіють тоді, коли ґрунт досягне стиглості, а температура на глибині посіву становитиме +8°С.

Прямий посів озимих зернових – це простий і гарантований варіант переходу на технологію No-till. Основні принципи технології викладені в цій статті. Але існує ще досить багато аспектів, про які ми тут не говорили. Приділіть час підготовці та навчанню персоналу. Технологія No-till не потребує великої кількості  працівників, але вони мають розуміти, що і для чого роблять, тобто усвідомлювати залежність кінцевого результату від якості виконання роботи.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017